067 930 84 11 bride_ukraine@ukr.net

Love story війни

Love story війни – це історія України, яку записав «Bride Ukraine». Ми знаємо, що країна-агресор робить усе, аби зламати наш дух, відібрати віру, надію та здатність боротися за Перемогу. Рашисти зазіхнули не тільки на нашу землю, а й на культуру, пісенну мову і кохання. Та наші воїни вже пів року мужньо і хоробро б’ються за кожен метр рідної землі. Українська пісня лунає з перших днів війни. А скільки нових пісень склали і заспівали – важко порахувати! Щодо кохання, то воно стало більш виваженим, усвідомленим, а відповідно й міцнішим. Адже кожна наречена розуміє, що її коханий може не лише загинути, а й прийти скаліченим, без рук чи ніг…

Раніше щодо рекомендацій смм-ників розповідати про процес від А до Я ставилася зі скептицизмом. І лише після 5 місяців війни зрозуміла чому. До 24 лютого вважала себе сильною людиною, яка завжди знала, що робити, і мала декілька сценаріїв розвитку журналу, крокуючи за власним гаслом: «Два мільйони рішень завжди»…

Та війна одним махом перекреслила все, чим я жила останні 7 років.

У перші дні війни всі ми думали лише про те, як протистояти ворогові та як не пустити росіян у місто. Поки всім миром готувалися до оборони й усюди потрібні були руки, про заробіток та прибуток якось не думалося. Однак коли місто з часом перейшло на економічне забезпечення фронту, стало зрозуміло, що настав час думати про дохід. Адже треба за щось жити… Спробувала працевлаштуватися, бо більшість рекламодавців журналу виїхали за кордон, рятуючи дітей.

Робота, яку мені пропонували з моїм досвідом, передбачала продаж. Вивчаючи посадові обов’язки на вільні вакансії, зрозуміла, що, працевлаштувавшись, поставлю на паузу справу свого життя і весільний глянцевий журнал може ніколи більше не надрукуватися.

Поділилася своїми думками з донькою.

Як я наважилася почати роботу на свіжим номером журналу

– Мамо, – сказала мені донька, – ти ж ходиш у церкву, молишся Богу! Невже ти не розумієш, що Бог не бачить тебе зі зброєю в руках. Він хоче, щоб ти продовжувала робити те, що робила ДО війни – пиши про кохання. Нам усім не вистачає чогось позитивного, світлого, теплого та доброго. Мамо, пиши про кохання – воно нам допоможе і воно переможе.

Так я знову пішла до РАЦСу. Перші два тижні наречені просто не хотіли зі мною ні про що говорити. Навіть про фото на згадку чути не хотіли, мовляв, весілля не на часі, які вже там фото!

Тих наречених, які боялися осуду, намагалася переконати, що і військові одружуються і що саме воїни ЗСУ говорять, що не можна життя ставити на паузу.

Я говорила, що ніхто з нас не знає майбутнього і не знає того, яким буде завтрашній день, а тому, якщо є така можливість, важливо обійматися сьогодні, цінуючи момент і дякуючи Богові.

Продовжуючи спілкуватися з майбутніми нареченими, зрозуміла, що дійсно треба написати про те, як Едік зі Словаччини приїхав захищати Батьківщину, як Алла поїхала до Олександра вінчатися і залишилася на фронті, як Аліна з Польщі повернулася в Україну, бо коханий служить у Криворізькій ТрО.

Як зіпсувала війна наміри, плани та мрії… Як усі ми одночасно й одномоментно переоцінили все у своєму житті. Як сім’я та Батьківщина стали єдиним пріоритетом. Як матеріальне відійшло на сто двадцять п’ятий план…

Ми всі маємо знати, що для багатьох людей, жителів Донеччини та Луганщини, війна почалася не 24 лютого. Читайте love story Люби з Краматорська, яка з трьома дітьми мала покинути рідну оселю 2014 року, бо її чоловік чекав «руський мір»… Бог дав Любі хорошого чоловіка, який узяв її з трьома дітьми, став їм батьком і другом… та мав залишити сім’ю і піти визволяти Херсон.

Війна підкреслила червоним маркером наші найкращі якості. «Війна – не для всіх, – написав фотограф Костянтин Ліберов на сьомій сторінці журналу, – однак вона стосується кожного».

І це правда…

Просто ПРОЧИТАЙТЕ журнал.

Дізнайтеся, як Микола, який сьогодні захищає Харків, 4 роки тому поїхав знайомитися до Ксенії в Маріуполь…

Прочитайте love story харків’ян та маріупольців, які знають тепер ціну одного дня…

Про кохання з шостого класу, весілля за 48 годин та інші історії кохання.

Як заплановані розкішні та пишні весілля переформатувалися: якесь весілля – у вінчання, якесь – у звичайну фотосесію, а одна з весільних подорожей переорганізувалася в шашличну вечірку в стилі мілітарі.

У цьому номері – про різні формати весілля під час війни (стор. 12-19, стор. 24-25), про традиції українського весілля (стор. 90-93), викуп нареченої (стор. 26-27) та чому не варто відмовлятися від фотографа в день весілля (стор. 28-29).

А ще в цьому номері мова про те, як зустріти своє кохання (стор. 122-123).

До речі, дівчатка, є нагода познайомитися з воїном ЗСУ, серце якого вільне, а цінності – правильні. Читайте на сторінці 124-125 про Романа Капка, можливо, Ви саме та дівчина, про яку мріє Роман, бережи його, Боже, молю всім серцем.

Боже, бережи всіх героїв «Bride Ukraine», бережи всіх наших захисників.

Допоможи нам, Боже, вистояти і перемогти.

Цей номер «Bride Ukraine» ніколи не втратить актуальності, адже ми ніколи не забудемо, як виборювали свободу.

Коли буде надруковано наступний номер, не можу обіцяти, бо друкувати журнал – справа недешева. Скажу лише, що багато love story залишилися ненадрукованими.

Починаємо готувати наступний номер і збирати кошти на послуги друкарні. Придбайте друковану чи електронну версію – станьте спонсором наступного номера. Давайте писати історію разом.

Якщо дочитали до кінця, напишіть, який саме матеріал вас зацікавив, про що чи про кого хотіли б прочитати?

Слово редактора на youtube

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *